Автофіксацію порушень правил дорожнього руху можна оскаржити?

Роботу дорожніх камер, які в автоматичному режимі фіксують порушників швидкісного режиму просять визнати незаконною. Відповідну скаргу подали в Конституційний суд, з проханням розібратися із законністю роботи нової системи автофіксації.

У позові зазначається, що встановлені норми Кодексу України про адміністративні правопорушення не відповідають Конституції. Крім іншого, питання викликає і вимога штрафувати саме власників транспортних засобів, а не фактичних порушників (які могли бути за кермом у той момент).

Зокрема, ч. 1. Ст. 14 (2) КУпАП вказує, що до відповідальності можуть залучати фізособа або керівника юрособи, на яких оформлено транспортний засіб, навіть якщо вони не керували ним під час вчинення правопорушення.

Позивач вважає, що ця норма не відповідає ч. 2 ст. 61 і ч. 3 ст. 62 Конституції України, адже по ній можна притягнути до адміністративної відповідальності громадян, які за фактом закон не порушували.

Разом з цим, згідно із законом у водія є можливість уникнути штрафу, але тільки в тому випадку, якщо він доведе, що за кермом у момент порушення був не він, а інший водій. Але при цьому він повинен завчасно внести другого користувача до відповідного реєстру МВС. Для цього їм обом потрібно внести туди свої дані.

Другий варіант, порушник сам повинен прийти, і зізнатися в поліцію, що порушив. Тоді постанову переоформлять на іншого, а з власника авто штраф знімуть.

Фіксація порушень правил дорожнього руху за допомогою спеціальної автоматизованої системи виявлення (шляхом фотографування або відеозапису) з одного боку дисциплінує учасників дорожнього руху, проте, з іншого - не є досконалою з точки зору визначення особи, яка вчинила правопорушення.

Ще свіжа в головах водіїв пам'ять про те, що не так давно суд вже визнав "дистанційні штрафи" незаконними.

Як відомо, Конституційний Суд України ще в 2010 році в рішенні N 23-рп / 2010 висловив свою точку зору щодо неконституційності притягнення до відповідальності на основі даних, зафіксованих вказаними технічними засобами, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Конституційний суд не тільки визнав неконституційною тодішню норму, а й чітко прописав правову позицію, згідно з якою, по-перше, будь-яка юридична відповідальність, в тому числі і адміністративна, прив'язується ні до власності, а до вчинення протиправного діяння конкретною особою. По-друге, на цю категорію справ поширюється презумпція невинності. Уже цього достатньо для оскарження в судах таких постанов, винесених у відношенні власника транспортного засобу.

Кодекс України про адміністративні правопорушення, в свою чергу, передбачає, що до адміністративної відповідальності за правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, притягується або власник автомобіля (керівник юрособи, яка є власником), або користувач (зареєстрований власником в Єдиному держреєстрі транспортних засобів).

У той же час, законодавство не забороняє передавати автомобіль в користування особам, які мають посвідчення водія і не зареєстровані як користувачі.

Незважаючи на всі протиріччя нової-старої системи автофіксації, залізним аргументом проти штрафу є проста істина - не порушувати правила дорожнього руху, і не передавати управління своїм авто кому попало.

Джерело: https://protocol.ua/